Виховання красою

«До прекрасного через прекрасне»

(До 100-річчя великого педагога)

Виховання красою по Сухомлинському

з досвіду роботи вихователя

Костянтинівського ясла-садка «Ромашка»

 Крупчак Оксани В'ячеславівни

     Серед різноманітних засобів виховання виховання красою стоїть у Сухомлинського на першому місці. Саме звернення до краси, облагороджування душі, переживання прекрасного стоншує почуття дитини настільки, що вона стає сприйнятлива до слова, а значить, легше піддається вихованню. Сухомлинський спочатку учить відчувати красу природи, потім красу мистецтва і нарешті підводить вихованців до розуміння вищої краси : краси людини, його праці, його вчинків і життя. Ні в чому вихователю не доводиться бути таким терплячим, як у вихованні почуття краси. Виховання почуттів - найважче в роботі педагога.

   Педагог переконливо стверджує , що виховання гуманізму, людяності відбувається через творення людям добра. Цій проблемі присвячено більшість робіт педагога. На його думку, ідея людяності реалізується через розвиток усіх інтелектуальних і фізіологічних можливостей особистості.

   Василь Олександрович Сухомлинський(1918 – 1970) – видатний український педагог, публіцист,письменник, засновник гуманістичної,новаторської педагогіки. Його педагогічна творчість багатогранна і невичерпно багата. Благородній справі виховання молодих поколінь він віддав усе своє невтомне життя та вогонь серця.

   Ми вихователі допомагаємо дітям пізнати навколишній світ, світ природи, розвивати в душі такі чудові почуття, як доброта, любов, дружба, чесність, повага, співчуття, розуміння як себе, так і інших. Тому  теоретична, літературно – педагогічна творчість і практична діяльність видатного українського педагога Василя Сухомлинського по всяк час використовується в нашому садочку. Його учительський досвід вплинув на практичну діяльність з дітьми, збагатив новими положеннями і думками.

   Однією з проблем ідеї всебічного розвитку є підготовка дітей до праці.  Засвоєння дітьми основ моральної культури дає їм можливість опановувати духовні цінності свого народу, розуміти мету і сенс життя.   Праця, у тлумаченні В.Сухомлинського, - не просто виконання трудових операцій з витрачанням певної кількості енергії – це елемент духовного життя. Звідси випливає закономірність: чим вищий рівень духовного життя дитини, тим більшу радість приносить праця. Уній розкриваються здібності, обдарування, талант, утверджується почуття людської гідності.

   Розумову працю дітей педагог розглядав як засіб розвитку розумових сил і здібностей, засуджуючи механічне заучування  і неусвідомленість знань.                  Розв’язання проблеми міцних осмислених знань можливе за умов напруження власних зусиль, досягнення працею успіху, радості розумової праці – ці  три сходинки  на шляху пізнання є основою для навчання і в роботі наших вихователів. Діти повинні бути активними і творчими.

   У системі В.Сухомлинського особливого значення набуває природа як об’єкт пізнання, сфера активної діяльності , важлива частина дитячого життя. Педагог дійшов висновку , що природа сама по собі не виховує, а виховує тільки активна взаємодія з природою. Цей висновок став основним принципом в організації роботи дітей нашого садочка.

   Опираючись на досвід  В.Сухомлинського ми педагоги - дошкільники вважаємо : перш ніж давати знання, треба навчити дітей мислити, сприймати, спостерігати. Ці завдання педагог  успішно розв’язував у « школі радості» - об’єднанні дошкільнят. Заняття під блакитним небом , де відбувалися мандрівки на природу, - джерело мислення й мови,розвитку думки, почуттів, бажань, поглядів засобами казки, оповідань, турбота про живе і прекрасне – ці та інші знахідки талановитого педагога збагатили арсенал вихователів нашого садочка.

     Особливу увагу звертав педагог – гуманіст на специфіку роботи з дітьми із низьким рівнем здібностей до навчання. З такими дітьми слід працювати тонко, делікатно, з індивідуальним підходом. Ці діти не повинні відчувати своєї неповноцінності. Таких дітей  В. Сухомлинський вважає найтендітнішими, найніжнішими квітами в безмежному квітнику людства. Адже  не їхня провина в тому, що вони прийшли кволими, слабкими, з недостатньо розвиненою здатністю до розумової праці.

      У своїй роботі ми  активно використовуємо,  казки, оповіді, приказки, пісні, народні традиції та обряди видатного педагога. У багатій спадщині В.Сухомлинського окремо слід зазначити педагогічні казки для дітей. Педагогічні казки виховують у дітей найкращі людські почуття душевності і любові до всього прекрасного, формують навички людяності у  взаємовідносинах один з одним.  У нас в дитячому садку, особливо старші дошкільники, мають  хист до малювання, то ж із задоволенням відтворюють почуте у своїх малюнках. Так був створений альбом «Казки та оповідання В.Сухомлинського». Розвиваючи неординарну особистість ми спонукаємо дітей відтворити зміст казки в малюнку, ліпленні, аплікації. (Показ альбому).

  Вихователі зробили картотеку казок та оповідань В. Сухомлинського. Під кожною назвою зроблений висновок та підібрана ілюстрація, що допомагає швидко зорієнтуватися та використати твір за темою заняття.

  Людина оволодіває рідною мовою і азбукою культури – тобто здатністю сприймати, розуміти, відчувати, переживати красу - тільки в роки дитинства. Те, що упущено в дитинстві, неможливо надолужити в зрілі роки.   Тому ми, вихователі, є першою і головною ланкою у формуванні особистості.

  Вислови видатного педагога, які він узяв із життя, спонукають до ряду висновків і це життя є основою будь де, навіть у нашому садочку:

«Ти живеш серед людей. Не забувай , що кожен твій вчинок, кожне твоє бажання позначаються на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим,що тобі хочеться, і тим що можна. Роби все так, щоб людям, які тебе оточують , було добре».

      «Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром».

          «Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним, товаришеві в біді. Не завдавай людям прикростей. Поважай і шануй матір і батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став людиною з добрим серцем і чистою душею».

 «Дитина не може жити без сміху. Якщо ви не навчили її сміятися, радісно дивуючись, співчуваючи, бажаючи добра, якщо ви не зуміли викликати у нього мудру і добру посмішку, він буде сміятися злобно, сміх його буде насмішкою».

  «Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості». «Гра - це іскра, запалююча вогник цікавості  і допитливості». «Казка невіддільна від краси, сприяє розвиткові естетичних почуттів, без яких не мислиме благородність душі, щира чуйність до людського нещастя, горя, страждань»

  «Тільки той зможе стати справжнім учителем, хто ніколи не забуває, що він і сам був дитиною».

  Педагогічна спадщина Василя Сухомлинського – наше всенародне багатство. Кожне покоління педагогів звертається до неї як до невичерпного джерела досвіду та натхнення, вона втілює в собі перевірені практикою педагогічні ідеї, знахідки та рекомендації, що не втрачають актуальності й сьогодні.

  Читаючи твори Василя Сухомлинського, його праці, щоразу захоплюємося його мудрістю та педагогічним талантом, його добротою, чуйністю, людяністю. Повторити шлях Василя Сухомлинського звичайно неможливо, тож кожен з нас, педагогів, обирає власний педагогічний шлях, керуючись його гуманістичними ідеями, шукаючи шлях до сердець своїх вихованців.

https://rada.info/upload/users_files/04400848/744e7c5ccac5de4f5b122fc1e5876450.ppt