9 грудня – Міжнародний день пам'яті жертв злочину геноциду, вшанування їхньої гідності та запобігання цьому злочину
Говорячи про геноциди, українці говорять про частину власної історії.
Зневага до людського життя, руйнування культури, переслідування за національною ідентичністю, вбивства письменників, політиків, журналістів, громадських чи політичних діячів, стирання фактів історії, які панували в минулому столітті, відродились й у наш час.
Ще у ХХ столітті тоталітарні режими — комуніст
ичний та нацистський — неодноразово вчиняли злочини геноциду на території України. Це Голодомор 1932–1933 років, масові штучні голоди 1921–1923, 1946–1947 років, Голокост євреїв та геноцид ромів під час німецької окупації, а також насильницька депортація кримськотатарського народу у 1944 році. І навіть через 77 років після ухвалення Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього світ знову бачить, як росія чинить геноцид проти українців.
Старе зло оновило форму, змінило ідеологічне прикриття, але не змінило своєї сутності та мішеней. Ми сьогодні знову переживаємо те, що мало б бути покараним й залишитися лише в підручниках історії.
Сучасна історія доводить: якщо геноцид не зупинити, він повторюється знову й знову.
Одним із найжахливіших доказів стали масові вбивства та злочини проти мирного населення в Бучі та Ірпені у 2022 році. Але ці події — лише окремий фрагмент набагато ширшої картини. На окупованих росією територіях відбувалися й досі відбуваються катування, депортації, примусове вивезення дітей та переслідування за національною ознакою.
Сьогодні перед світом стоїть завдання не просто засвідчити ці факти, а й зробити все можливе, щоб їх зупинити та притягнути винних до відповідальності.
Україна закликає міжнародну спільноту діяти рішуче й об’єднано, щоб жоден народ більше не переживав того, що переживають українці зараз.
